Ми пам’ятаємо, що зробили російські окупанти в Бучі, у Ягідному, у Маріуполі. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром і багатьма іншими містами й селами, які фактично перестали існувати: там немає нічого, крім руїн, бо саме так приходить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар. Пам’ятаємо, як знищили наших людей – військовополонених – в Оленівці. Ми пам’ятаємо, як знущалися з людей в «Ізоляції» в Донецьку, у тюрмі, яка стала уособленням «руского міра». Одним із найбільших і найбільш промовистих символів російської системи й цієї російської війни проти України стали могили – могили звичайних людей у дворах їхніх будинків. Це ніколи не може забутися. Все це – рукотворні катастрофи, злочини не тільки російської держави, а й конкретних російських окупантів, кожен із яких має ім’я та прізвище.

Ми не пробачимо російських злочинів і цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що така система, як теперішня російська, нібито має право на існування й на розширення за рахунок інших народів – система, яка харчується людьми. Ми обов’язково захистимо Україну й обов’язково маємо відновити справедливість – Росія повинна відповідати за цю війну.