Рівно 3 роки 11-річної війни, яка триває вже століття. Вічна пам'ять всім, хто загинув через напад цієї російської орди, вічна слава героям, які віддали життя за Україну, вічна шана та повага воїнам, які стримують орду на передовій. Боротьба триває. Переможе не той, хто більший чи підступніший, а той, в кого є воля, є гідність та правда. Україна та українці переможуть.

Слава Україні! Смерть ворогам!

Відомий журналіст та військовий, сержант ЗСУ Павло Казарін написав сьогодні:

"Колись я був вневнений, що моєму поколінню випало жити в постісторії.

Здавалося, що всі події вже відбулися, а правила встановлені. Імперії розпалися, незалежності здобуті, війни завершені. Легко вірилося, що історія стала на рейки і кожен може передбачити їхню траєкторію.

Країна сприймалася як щось, вистраждане іншими. Її вибороли люди з банкнот і меморіальних дощок. Здавалося, що завдання мого покоління — лише стирати пил із пам’ятників та п’єдесталів.

Я помилявся.

Виявилося, що моєму поколінню випало жити в найбільш суб’єктний період історії країни. Що від наших рішень або бездіяльності залежить її майбутнє. Що незалежність — це теорема, яку потрібно доводити щодня.

За останні три роки деякі мої друзі стали вулицями. Інші - пам’ятниками. Моїм онукам у школі задаватимуть біографії тих, із ким ми сьогодні листуємось у месенджерах. Портрети наших сучасників споглядатимуть з українських банкнот, і єдине, що може цьому завадити, — це відсутність українських банкнот.

Якщо раніше кожен із нас був хранителем історії, то тепер нам судилося стати її співавторами. На тлі нинішніх викликів довоєнні проблеми ризикують здаватися «теплими» й «ламповими». Єдина складність у тому, що наша турбулентність збіглася з глобальною — і тепер старі правила та орієнтири перестають працювати.

Дорослих у кімнаті дедалі меншає.

Раніше ми сприймали Сполучені Штати як охоронця демократії та світового порядку. А тепер американські виборці обрали президентом людину, яка погрожує союзникам і укладає угоди з диктаторами. Країна, що десятиліттями інвестувала у «soft-power», тепер розмінює дублони авторитету й репутації на мідяки дріб’язкової популярності.

Росія довгий час сприймала себе як антитезу демократії. Запевняла, що цінностей не існує — на відміну від цінників. Що світ побудований на цинізмі та інтересах. Перемога Дональда Трампа має переконувати мешканців Кремля у їхній правоті. У новій реальності Віктор Орбан і Роберт Фіцо вже не виглядають рудиментами минулої епохи, а радше пророками нової.

Додайте до цього зростання популярності правих у Європі. Радикалізацію порядку денного у старих демократіях. Електоральні несподіванки, народжені соцмережами, як-от у Румунії. Центробіжні гасла в країнах ЄС. І отримаємо той самий фон, на якому Україна відбивається від імперії.

Стара лінія протистояння у світі докорінно змінилася.

Після Другої світової вона пролягала між ринковими демократіями та плановими диктатурами. Вважалося, що ринок і добробут самі собою ведуть до свободи. Що варто лише включити державу у світову торгівлю — і вона неминуче стане частиною демократичного світу. Це було помилкою.

Нова лінія протистояння тепер проходить між ринковими демократіями та ринковими диктатурами. Останні позбавлені родових хвороб своїх попередників. Вони вміють конкурувати, торгувати, бути ефективними, а водночас — учитися на помилках. А ще вони здатні пропонувати населенню не лише перемогу марксизму, а й цілком відчутний добробут.

Лінія розлому між демократіями та диктатурами стала тоншою. Колись вона мала рельєф, бо спиралася на економічну модель. А тепер перехід до несвободи став непомітнішим, бо супроводжується не бідністю та дефіцитом, а демонтажем інституцій та руйнуванням механізмів стримувань і противаг.

Нам випало воювати за умов відсутності правил.

Раніше було простіше. Ми жили на повоєнній спадщині — і будь-яку подію можна було співвіднести з аналогами в підручниках історії. Тепер старі правила втрачають силу, а редакція нових залежатиме від результату нашої війни. Успіх Росії надихне інші імперії. Наша поразка налякає континент і породить запит на політиків, які шукатимуть мир в очах Путіна.

Якщо ми зазнаємо поразки, наслідком стануть не лише мільйони біженців у ЄС. Не лише десятки нових Маріуполів і сотні нових Буч. Результатом стане страх перед силою і готовність схилятися перед нею. За таких умов 30-ті XXI століття будуть разюче схожі на 30-ті XX-го.

Проблема у тому, що гранди старої Європи довгий час жили в ситуації профіциту безпеки. Їхню недоторканність гарантували США, і вони звикли не озиратися на військові загрози. Тепер їм доводиться заново вчитися цього, озброюватись та привчати своїх громадян до думки, що ті мають не лише права.

Ми могли б багато чого їх навчити.

У новій реальності ми несподівано стали фронтменом. Ми єдині вміємо топити ракетні крейсери й збивати стратегічні бомбардувальники. Палити танки десятками й нищити загоризонтні РЛС. Вести повітряні бої проти сучасних винищувачів та перехоплювати гіперзвукові ракети.

Лише наша армія вміє воювати з ядерною державою. Це ми знищили танковий кулак, створений для кидка до Ла-Маншу. Кожен наш піхотинець під Покровськом за місяць бачив більше війни, ніж американський морпіх за весь час служби.

Війна навчила нас, що культура — це колективна пам’ять нації. Що злопам’ятність — це її ж колективний імунітет. Ми часто картаємо себе за те, що погано справляємось із викликами вторгнення. Але вся критика розбивається о той факт, що нам нема з ким себе порівнювати. За останні 70 років ніхто окрім нас з таким не зіштовхувався.

Дорослих навколо більше немає. Дорослі відтепер — це ми".

🇺🇦 Три роки повномасштабної війни

Сьогодні починається четвертий рік марафону, у якому ми мусимо довести право на існування. Колись ми вірили в демократію, міжнародні інституції, будували дружні відносини з сусідами — і в те, що відбувається зараз, було б важко повірити. Навіть після 2014 року важко було усвідомити, що у XXI столітті одна держава може скоїти таку кількість воєнних злочинів і все ще залишатися членом міжнародної спільноти.

Кожен рік війни — це важкий, кривавий урок, який ми маємо пам’ятати, незалежно від того, що чекає нас у майбутньому.

Слова й обіцянки — лише слова й обіцянки. Тільки дії тут і зараз показують, хто справді на боці добра. Вірити треба в себе, діяти і не чекати, що хтось захищатиме за нас наші інтереси, людей і кордони.

За три роки війни у нас були перемоги й поразки. Ми ніколи не були й не будемо ідеальними, але ми можемо єднатися, як у 2022-му, можемо витримувати надлюдський тиск, як у 2023-му, можемо дивувати, як у 2024-му. А яким буде цей рік — залежить лише від кожного з нас. Щодня ми маємо працювати на перемогу. Об’єднатися і вірити одне в одного.

Дякуємо за стійкість, народе України!

🇬🇧 Three Years of Full-Scale War

Today marks the beginning of the fourth year of a marathon in which we must prove our right to exist. There was a time when we believed in democracy, international institutions, and built friendly relations with our neighbors — and what is happening now would have been hard to imagine. Even after 2014, it was difficult to comprehend that in the 21st century, one country could commit so many war crimes and still remain a member of the international community.

Every year of war is a harsh, bloody lesson that we must remember, no matter what the future holds.

Words and promises are just words and promises. Only actions here and now show who truly stands on the side of good. We must believe in ourselves, act, and not wait for someone else to defend our interests, our people, and our borders.

Over these three years of war, we have had victories and defeats. We have never been and never will be perfect, but we can unite as we did in 2022, endure inhuman pressure as we did in 2023, and defy expectations as we did in 2024. What this year will bring depends on each of us. Every day, we must work toward victory. Unite and believe in one another.

Thank you for your resilience, people of Ukraine!

Країни-члени ЄС надаватимуть Україні допомогу не претендуючи на її природні ресурси, — голова Євроради.

«Україна - суверенна країна, яка має суверенне право керувати своєю територією та вести переговори на міжнародному рівні»
, – додав він.

Дякуємо ЗМІ та телеграм каналам, які вчора звернули увагу на цей виток даних.

Насправді, їх було небагато, але ми інформували всі основні українські медіа та дружні канали особисто і вдячні тим, хто відгукнувся та допоміг у поширенні інформації про злам та отримані дані.

Ще один мілітарний ресурс взяв дамп на дослідження, і ми сподіваємось, що згодом вони опублікують додатковий матеріал по цій темі.

Можливо, зараз був не дуже зручний час для публікації таких даних. Бо переважна більшість медіа зайняті створенням новин що сказав Трамп чи ще якийсь політик, а злами пошти начальника 243 Військового представництва МО РФ зараз мало кого цікавлять, бо на повістці дня черговий "мир", який хочуть знайти "десь посередині", попри те, що вже не один політик наступав на ці граблі. Але, як кажуть, "випалювати русню зараз не на часі". Американці казали нам це ще в 2016-2017, коли в кулуарах нам передавали, що їм не подобаються наші наступальні кібер операції проти росіян та гучні злами російських політиків і військових. Але ми посміхались на їх "не на часі" і казали їм, що росіяни напали на нас, а не на вас, хоча фактично росіяни вже втручаються і в ваші вибори, але ви боїтесь їм дати по справжньому по зубах і граєте у "умиротворення агресора" замість того, щоб його покарати та відновити справедливий миропорядок. Тому ми не дивуємось полупокерській позиції і цієї адміністрації, і попередніх адміністрацій в США, починаючи ще з війни в Грузії 2008 та початку вторгнення в Україну в 2014.

Тому повертаючись до нашого прикладу щодо зламів росіян, ми не дивуємось, що медіа дуже мляво реагують, бо за злами русні американці не дають грантів і не вітають агресивну риторику та спротив рашистам. Бо для США Росія - це не ворог, а партнер для дерибану ресурсів. Та ми не збираємося пливти по течії, а продовжуємо лупати скелі на всіх фронтах. Бо як написали на паркані в Суджі англійською мовою наші друзі та бойові побратими: «Величі досягають ті, хто виграє війну, а не ті, хто її «заморожує».

Тому не варто "заморожувати" справедливе випалення агресора, бо нам потрібен не будь-який барижний "мир", а потрібен справедливий мир, в якому русня буде покарана за весь біль і горе, який вона принесла Україні, українцям та всім людям доброї волі.

Один проти шістьох!

Воїн 4 батальйону Сила Свободи НГУ Рубіж самотужки взяв у полон групу окупантів. Без шансів для ворога!

Повне відео:
https://youtu.be/_qXceNp4fjs

Тут у ToBeOr вийшов гарний огляд з цікавими висновками по нашій статті: https://t.me/ToBeOr_Official/17287

Маємо визнати, що його припущення про те, що російські моряки "шаройобл**ть...мікрохвильовками" більш логічне та обгрунтоване, ніж наше припущення про те, що вони "спамлять в документах", хоча одне і не виключає іншого 😁

Дякуємо ToBeOr за його аналітичну візію, яка розглядає деталі опублікованого дослідження під іншим фокусом, що завжди є цікавим і корисним доповненням.

Тому якщо ви самі не знайшли часу на уважне ознайомлення із нашим матеріалом та документами з пруфами, то можете просто проглянути огляд у ToBeOr, який подає самий сок з висновками по матеріалу.

Дружні жести адміністрації Трампа по відношенню до воєнного злочинця та терориста номер 1 Путіна є нічим іншим як запрошенням до продовження агресії РФ проти України та Європи загалом. Реабілітація рашизму з боку США лише підтримує думку Путіна, що всі вбивства, катування, викрадання дітей, бомбардування міст, вся 11 річна війна та геноцид українського народу йому легко зійде з рук завдяки Трампу. І це не призведе до миру, а лише запросить РФ рухатись далі в своїй стратегії війн та окупацій сусідніх територій. Тому Трамп - не миротворець, а посібник у заохоченні російського диктатора до продовження методів агресивної війни і геноциду в Європі. Тому Європа має консолідовано (наскільки це можливо, враховуючи, що щупальці Москви проникли глибоко в тіло деяких країн) виступити єдиним фронтом для недопущення реабілітації рашизма та приведення воєнних злочинів до справедливого суду й покарання. Інакше, нова агресія та ще більша війна неминучі, завдяки адміністрації США, яка ховаючись під гаслами "прагнення миру" заохочує агресора.

На сайті видання "Радио Свобода" вийшло цікаве дослідження про іноземних найманців, що воюють на боці РФ "Волк" из ГРУ и "неуправляемые" непальцы. Наемники в базе раненых".

В своєму матеріалі журналісти-розслідувачі також згадують і посилаються на архівне дослідження міжнародної спільноти InformNapalm 2018 року: "Список РТГр “Карпати”: кого з бойовиків Л/ДНР рекрутували у російське ПВК “Вагнера”, яке доступне 9 мовами.

Якщо буде час, радимо почитати, доволі цікавий матеріал.

Сьогодні канали обговорюють інформацію, що Голова Пентагону наказав Кіберкомандуванню США зупинити всю діяльність проти РФ, включно з наступальними кіберопераціями, — про це написало профільне видання Record.

І тут ми повторимо дослівно наш архівний допис з особистою історією, бо він дуже в тему цієї новини:

"Той випадок, коли політики й дипломати США вчергове ведуть себе як боягузи, що поспішають давати сигнали Путіну, що вони готові пасувати. Хоча могли б пограти на геополітичній невизначеності. Але ні, вони тільки в серіалах про супергероїв переконують самих себе, що мають яйця і готові боротись проти будь-якого світового зла. Насправді ж, це боягузтво слугує тільки запрошенням і РФ, і КНДР до ще більшої ескалації.

Особисто ми ще в 2016 році зіткнулись з типовим боягузтвом американців, яких злякало, що українські хакери почали дуже успішно зламувати та публікувати дані російської політичної верхівки, SurkovLeaks та інші кейси. Тоді ми мали розмови з деякими представниками їх фондів, які нам казали, що відхилять нашу грантову заявку, якщо ми продовжимо інформаційно підтримувати хакерські операції проти РФ. Результат ви знаєте. Ми не отримуємо грантів, бо не відмовились ні тоді, ні зараз від своїх принципів - випалювати рашистів і воювати, а не імітувати, що ми "над битвою" і "нє всьо так адназначна".

Ба більше, цього тижня ми провели ряд перемовин з хакерами різних відомих українських груп, включно з деякими іноземними представниками з Європи і отримали від них чітку візію, що вони в 2025 році об'єднають свої зусилля щоб посилити наступальні Кібероперації проти РФ. Деталі будуть згодом. InformNapalm буде серед інформаційних партнерів та провідників висвітлення цих Кібероперацій, тому ми з посмішкою читаємо, що Пентагон дедалі здає свої позиції. Воно і не дивно, якщо згадати кейс, що ФБР США не могли роками знайти фото і детальні дані про російського полковника, куратора російської хакерської групи, яка втручалась в американські вибори, натомість українські хакери не тільки дістали його фото, а і зламали його пошту та навіть знайшли авіаквитки на рейси, де він планував проводити майбутню відпустку (посилання на ці кейси тут https://t.me/informnapalm/22776 )

Ольга Лень, ведуча програм на телеканалі Еспресо, написала у Fb цікавий допис:

"Взагалі, це добре, що вийшла саме така розмова між Трампом і Зеленським. Просто уявіть, що Зеленський все "проковтнув", посміхався, тисли руки. А після того вийшов без підписання документів. А він не зміг би підписати капітулянське. Бо йому ж ще в Україну повертатися.
І услід полетіли б оці заяви Трампа, що "Зеленський не готовий до миру". А вони б точно полетіли. Бо по швидкості висеру Трампа в мережі видно, що було все заготовлене.
І купа спекуляцій від усієї мережі трампістів, купа брехні Венса та Маска. Вигадки Такера Карлсона. Оце все про "Путін хоче миру", "я домовився", а Україна не хоче.
І ми взагалі нікому нічого не могли б пояснити.
Тому я не думаю, що Зеленський потрапив в пастку під час цієї розмови. Він якраз цю пастку зруйнував. Видно хто кому і які аргументи висував. І видно, що про інтереси України чи гарантії безпеки Трамп не переймався"